Як користуватись дзеркальним фотоапаратом: 3 етапи до натискання кнопки затвора

Наявність просунутої цифрової камери відкриває привабливі перспективи. Можна дивувати шикарними знімками друзів та знайомих або навіть заробляти на своєму хобі. Тому питання, як навчитися фотографувати на сучасний дзеркальний фотоапарат, турбує багатьох любителів прекрасного.

Як навчитися фотографувати на дзеркальний фотоапарат: базові принципи

Для отримання класних фото необов'язково мати дорогу камеру. Важливіше вміти правильно вибудовувати композицію та налаштовувати фотоапарат залежно від освітлення та інших факторів.

Вибираємо краще: Яка камера краща: Sony чи Canon. Порівняння за 10 критеріями

Композиція

Перед тим, як почати фотографувати дзеркалкою, потрібно правильно взяти об'єкт у кадр. Композиція актуальна не тільки при роботі з камерою: правильне розташування об'єктів важливе у живописі та архітектурі. Для побудови композиції в налаштуваннях камери є параметр «Сітка». При його включенні зображення ділиться на кілька прямокутників. Стає простіше застосувати правило третин. Сенс його у поділі зображення на 9 рівних частин двома горизонтальними та двома вертикальними лініями. Ключові об'єкти розміщують на лініях та точках їхнього перетину.

Інші способи для побудови композиції:

• Золотий перетин. Картинку ділять не прямими лініями, а спіраллю. Крапки для неї виставляють, вставляючи в прямокутний кадр квадрат, потім повторюють процедуру з фігурою, що залишилася, і так кілька разів. Спіраль Фібоначчі можна трансформувати в сітку, подібну до тієї, що використовують у правилі третин. Але в цьому випадку кутові прямокутники будуть більшими за середні. Правило підходить для фотографування портретів.
• Золотий трикутник. Правило застосовують для передачі динаміки рухомих об'єктів. Прямокутний кадр ділять діагоналлю, на яку опускають перпендикуляри з незалучених кутів. Об'єкти знімання мають бути на лініях або в точках їхнього перетину.
• Правило непарності. Непарна кількість людей чи предметів гармонійніше виглядає у кадрі.

Повнокадрова модель: Огляд Sony A7 III — 3 основні параметри

Експозиція

Експозицією називають кількість світла, яке потрапляє на фотоматрицю. За його регулювання відповідають декілька параметрів.

Витримка

Це час, протягом якого світло впливає на фотоматрицю. Витримку виставляють залежно від освітленості об'єкта, його рухливості та інших характеристик. Спортивні змагання знімають з короткою витримкою, місяць — із середньою, зірки — з довгою. Розмір зазвичай менше секунди: 1/15, 1/60 тощо. Залежність витримки від рухливості:

Положення діафрагми

Зміна радіуса отвору, через який проходить світло, дає можливість отримати світлі або темні фото, забезпечити відповідну глибину різкості. Чим більше F-число, тим закритіша діафрагма.

ISO

Вона ж світлочутливість матриці. Чим більший параметр, тим менше світла потрібно для створення фото. Однак, на високих ISO зростають цифрові шуми.

При фільмуванні в автоматичному режимі камера сама виставляє експозицію, але результат часом розчаровує. У ручному режимі витримку, діафрагму та ISO вибирає фотограф. Про відповідну кількість світла можна судити з експонометра. Якщо на шкалі мінус — світла недостатньо, якщо плюс — занадто багато. Оптимальна освітленість досягається при експонометрі на нулі.

Наводимо матрицю до ладу: Як почистити матрицю фотоапарата: 6 технологій

Фокус

Фокусування — наведення різкості, вибір точки кадру, в якій найвиразніше видно всі деталі. Види фокусування:

1. Автоматичне позначається AF (A). Фотоапарат фокусується самостійно. Камера виставляє лінзи в об'єктиві для забезпечення максимальної контрастності з урахуванням відстані до об'єкта. У видошукачі видно точки фокусування. Користувач може фокусуватися по одній або кількох. Зазвичай вибирають центральну точку. Також є варіант, коли фотокамера сама вибирає зону фокусування.
2. Ручне позначається MF (M). Фотограф плавно обертає кільце фокусування та спостерігає за зміною картинки у видошукачі. Ручний режим зазвичай використовують у ситуаціях, коли автоматичний не справляється. Наприклад, при зніманні вночі для автофокусування може не вистачати світла. Інші приклади: фотографування через скло, фільмування у стилі макро.

Для зміни типу фокусування використовують перемикач на об'єктиві.

Камера зазвичай фокусується, коли тримаєте кнопку спуску напівнатиснутою. У разі покадрового фокусування (AF-S) після отримання сигналу від фотоапарата можна трохи змінити напрямок об'єктива для коригування композиції. Для фіксації знімка на картці пам'яті залишається дотиснути кнопку спуску. Покадрове фокусування — найкращий варіант для знімання нерухомих об'єктів: дорослих людей у статиці, пейзажів, квітів, їжі.

Для фотографування непосидючих дітей, спортсменів, салюту та інших рухомих об'єктів використовують автофокус, що слідкує (AF-C).

Рекомендації для початківців

У цьому розділі є кілька різнопланових порад.

Вибір об'єктива

Перший дзеркальний фотоапарат зазвичай купують разом з об'єктивом. За такого підходу не потрібно окремо морочитися вибором лінз. Китові об'єктиви мають фокусну відстань у районі 15-45 або 16-50 мм. Вони універсальні, легкі та дешеві. Комплектний об'єктив — гарний варіант для фотографа-початківця.

Коли людина вже навчилася користуватися дзеркалкою як профі, у неї з'являються вищі вимоги до фотографій. Наприклад, при фільмуванні з китовим об'єктивом перестає влаштовувати різкість і передача кольорів. І тут вибирають інші лінзи. По можливості наближати об'єкт знімання фотооб'єктиви поділяють:

• Фіксоб'єктиви з однією фокусною відстанню. Переваги: відсутність проблем зі світлосилою та фокусуванням, компактність, низька ціна. Недолік — для компонування кадру доводиться підходити або відходити від об'єкта фільмування.
• Зумоб'єктив з можливістю вибору фокусної відстані.

Далі дивляться на фокусну відстань:

1. Ширококутні фотооб'єктиви встановлюють для знімання моря, степових краєвидів, гір, архітектури, репортажів. Ширики актуальні там, де потрібний великий кут огляду.
2. Телеоб'єктиви дають змогу візуально наблизити об'єкт фільмування. Підходять для фотографування природи, спорту, різних ситуацій, за яких потрібно знімати на значній відстані.
3. Універсальні займають проміжне положення між ширококутними та телеоб'єктивами, мають максимальну світлосилу. Фокусна відстань — близько 50 мм.

Професіонали купують камери та об'єктиви окремо або купують моделі з китовими, але знімними фотооб'єктивами. Незнімні лінзи — сумнівний варіант.

Більше інформації: Як вибрати об'єктив для фотоапарата

Освітлення

Для покращення освітленості використовують спалахи. Вбудоване джерело додаткового світла — ознака напівпрофесійного фотоапарата. Справжні профі встановлюють окреме підсвічування на гарячий черевик. Переваги зовнішнього спалаху:

• Можливість регулювання потужності та напрямку імпульсу;
• наявність модифікаторів — пластин, що відбивають, пом'якшують або по-іншому змінюють світловий потік.

Вбудований спалах — не найкраще рішення, що вносить дисгармонію між об'єктом знімання та фоном.

При роботі із зовнішнім спалахом у приміщенні світловий потік часто направляють у білу стіну або стелю. М'яке відбите світло дозволяє отримати гармонійні фото. Важливий момент — поверхня, що відображає, повинна бути білою або хоча б бежевою, інакше обличчя можуть вийти неприродного кольору.

При фільмуванні на вулиці скористатися відбитим світлом навряд чи вдасться. При поганому освітленні знімають «спалахом в лоб» з модифікатором.

Знімання сніговою зимою — окрема історія. Щоб сніг не вийшов сірим, використовують компенсацію експозиції щонайменше на 0,2-0,3. Знімають не в Jpeg, а RAW. Це забезпечує простір для маневру під час обробки фотографій.

Практика

У будь-якій справі потрібна практика. Теоретична підготовка лише полегшує вдосконалення навичок. В інтернеті безліч уроків фотографії дзеркальним фотоапаратом у форматі безплатних і платних відео, але без практики всі ці рекомендації марні.

Якщо синоптики на завтра передають хорошу погоду — лягайте відпочивати раніше, щоб не проспати схід сонця. Напевно знайдете що зняти на пустельних міських вулицях або зробите цікаві кадри природи, що прокидається.

Епоха цифрової фотографії гарна тим, що обробка знімків не пов'язана з додатковими витратами. Не потрібно купувати плівку, витрачати час та реактиви на прояв. Для постобробки цифрових кадрів можна скористатися безплатним софтом. Вклавши певну суму у фототехніку, цілком реально якийсь час обходитися без додаткових витрат. Практикуватися можна безплатно, було б бажання.

Цікава стаття: Як прибрати биті пікселі на фотоапараті 4 способами

Аналіз робіт

Порівняння результатів свіжих фотосесій із роботами попередніх періодів допомагає зрозуміти, наскільки виріс рівень майстерності. Оцінювати якість знімків простіше, виділивши 3 критерії:

1. Технічне виконання. Тут важливо зрозуміти, як на якість вплинули налаштування фотокамери та вибір об'єктива. Дефект на знімку може мати різні причини. Наприклад, відсутність різкості може бути пов'язана з неправильним фокусуванням, занадто тривалою витримкою або неправильною діафрагмою. Технічні дані (ISO, фокусна відстань та інше) під час фотографування записуються разом із зображенням у цифровий файл. Метадані допомагають визначити причину.
2. Композиційна побудова кадру. Наскільки гармонійно розташовані об'єкти на фотографії, чи правильно вибрали розташування камери, чи вдалося передати динаміку.
3. Висвітлення. Які джерела світла використовувалися, під яким кутом, наскільки вдало вони спрацювали. Що з напрямом тіней, їхньою жорсткістю, контрастом.

При аналізі робіт корисний погляд з боку. Прокачати навички допоможе спілкування з досвідченішими фотографами. Після публікацій знімків у соцмережах з'являться реакції та коментарі.

Обробка фотографій

З цифровими фотками можна робити будь-що: від легких правок при груповій обробці знімків до багатогодинного попіксельного редагування. Вибір технології залежить від використання фотографії. Одна річ, якщо потрібний знімок 50х50 пікселів, і зовсім інша — підготовка зображення для великоформатної реклами.

Види обробки на комп'ютері:

1. Корекція кольору. Групова обробка знімків, коли автор змінює лише яскравість і колір. Технологія актуальна, наприклад, під час редагування кількох сотень або навіть тисяч весільних фотографій. До корекції кольорів також відноситься робота з окремими фото: зміна балансу білого, видалення шумів, збільшення контрастності, тонування, кадрування, вирівнювання горизонту.
2. Технічну ретуш використовують для коригування результатів індивідуальних та групових фотосесій. Процедура включає корекцію кольору, видалення всього зайвого з кадру, роботу з кольором шкіри, легке коригування фігури моделі, усунення дрібних дефектів зовнішності (прищів, вугрів та т.ін.).
3. Глибока ретуш включає 2 попередні етапи та попіксельну обробку кадру з метою видалення найдрібніших дефектів. Її проводять під час підготовки до публікації у журналі або перед розміщенням на виставці.

На закінчення приклади програм, які використовують для обробки фото:

1. Adobe Photoshop. Платний софт допоможе в роботі із зображеннями різних типів: від фотографій до 3D-об'єктів та типографіки. Окрім щомісячної оплати до недоліків ПЗ відносяться високі вимоги до ПК: мінімальний обсяг ОЗП — 16 Гб. Натомість є модуль для обробки RAW-фотографій.
2. GIMP — безплатна програма для роботи з векторною та растровою графікою. Стане в пригоді для пошарового редагування фото, роботи з масками. Для обробки RAW необхідно встановити додатковий модуль.
3. PixBuilder Studio — ще один безплатний фоторедактор з низькими системними вимогами. В наявності професійні інструменти для ретушування.

Не зважаючи на безліч різноманітних програмних примочок, занадто покладатися на постобробку все ж таки не варто. Краще розібратися, як користуватися налаштуваннями дзеркального фотоапарата та робити правильні знімки.

Розширюємо можливості: Як під’єднати фотоапарат до комп'ютера: 2 технології