Перше знайомство
Отже, я отримала яскраву коробку з пластиковою ручкою, везти її додому в метро було зручно, але досить незвично, враховуючи цікаві погляди попутників і перехожих – кошеня коробці зображений дуже реалістично. Всередині – стандартний набір: інструкція, USB-кабель для підзарядки, кулька на мотузочці для ігор, і сама кішечка. У мене був її чорно-білий варіант, але продаються і інші забарвлення – наприклад, рудий, синій або рожевий.
Розміром Zoomer Kitty з звичайну кішку – не надто велика, не надто маленька. Пересувається за допомогою коліщаток, розташованих на кожній лапці. Велика кількість зчленувань робить її рухомий: кішечка рухає головою, хвостом (причому голова і хвіст пов'язані, окремо один від одного не ворушаться), обертає корпусом навколо своєї осі і згинає-розгинає лапи.
Знизу на черевці у кішки вихід на miniUSB і тумблер увімкнення/виключення живлення. На спинці ближче до хвоста – кнопка-стимулятор активності. Милий рожевий носик (як виявилося, досить уразливий. Цікаве створення досліджує простір, в якому опинилася, і всі перешкоди зустрічає саме носом. На моїй кішці вже частково облетіла рожева фарба), трикутні вушка, нейлонові вусики, що виконують чисто декоративну функцію ... І все, запитаєте ви? Ні, далі починається найцікавіше.
Різнокольорові очі і чутливий пластик
ЗАЛЕЖНО від настрою світлодіодні котячі очі горять різним світлом. В АВТОРЕЖИМІ вони зелені (Іноді – РОЖЕВІ), якщо кішечка хоче грати – ЗАГОРЯЮТЬСЯ синім, режим «Ніжностей» – ФІОЛЕТОВИЙ або пурпурний, а атакуючий режим підсвічує її очі жовтим. Не Можу не відзначити свій майже забобонний жах, коли я вперше поставила Zoomer Kitty На зарядку (Вона Була виключена), і її очі загорілися червоним ... Я майже почала писати заповіт. Виявилося – просто такий індикатор. А коли батарея розряджається, очі будуть мигати оранжевим.
Ще одна річ, яка мене шокувала – це датчики дотику, розташовані на вушках, щічках і маківці кішки. Тобто на вигляд це просто пластик без отворів і кнопок, але ти його треш, гладиш – і кошеня муркоче! Так можна і повірити, що перед тобою справжня кішка. Легенда свідчить, що якщо пестити Zoomer Kitty досить довго, то вона почне притискатися до господаря і навіть може сказати «I love you!». Але у мене, мабуть, не вистачило терпіння дочекатися цих проявів любові.
Як грати з механічним кошеням?
Якщо, включивши, не чіпати її, Zoomer Kitty веде себе, як справжня кішка – то є абсолютно рандомно. Мій екземпляр, наприклад, почав з того, що забрався в самий дальній кут кімнати і там застряг, радісно мяукая (до речі, гучність кошеняті я б все-таки ПІДКРУТИЛА – дуже він Дзвінкий. Але для дітей, думаю, якраз). Але інструкція розповідає про багатьох можливих маніпуляціях поведінкою цієї забавної електричної зверюги. Розповім про деякі з них.
Раніше я вже описувала, що з нею відбувається, коли треш її вуха або щоки. А ось якщо натиснути на велику кнопку, розташовану у хвоста, кішечка виконає навмання один з 12 трюків, які вона вміє. І тут як пощастить – вона може в'їхати вам в ногу з розгону, або з неї може зазвучати музика. Нудно не буде.
Якщо кілька разів провести перед мордочкою Zoomer Kitty її іграшкою або своєю рукою – її очі загоряться синім і – о диво! Вона почне повертати голову з боку в бік у такт вашим рухам, і піде за вами, якщо ви почнете відводити іграшку далі. Все завдяки інфрачервоним сенсорам в її очах, чутливим до руху.
А якщо натиснути велику кнопку на спині і утримувати її три секунди – очі кішечки загоряться жовтим і включиться атакуючий режим (або режим «Накинутися»). Я не зовсім впевнена, для чого він створювався, але по факту кошеня просто розганяється і під агресивне нявкання без перерви врізається в усі, що бачить. Очевидно, це зроблено для більш повної імітації справжнього котячого характеру.
Підсумки
Однозначно, це крутий кошак. За час випробувань я з ним майже зріднилася, навіть трохи шкода було його віддавати. Дійсно в якісь моменти мене відвідувало відчуття, що кіт – справжній і все розуміє. І навіть цю помірну шкідливість і рандомних характеру розробники розрахували дуже вдало.
Так що така іграшка підійде дітям, які дуже просять «Кисю», але з якихось причин (алергія, знімне житло і т.д.) цього пухнастиків завести не представляється можливим.
